Рослинний світ Іспанії

Для рослинного і тваринного світу Іспанії характерне багатство видів. На Піренейський півострів, розташований між Європою і Африкою, вільно проникали представники флори і фауни цих континентів. У цілому можна сказати, що іспанська флора включає і африканські і європейські елементи.

У флористичному відношенні Іспанія -- найбагатіша країна Європи. На півострові зустрічаються до 8 тис. різних видів рослин. Багато з них використовуються в медицині, парфюмерії і кулінарії.

Помітні великі контрасти між "сухою" та "вологою" Іспанією.

Лісистість країни поступово знижується з північного заходу і півночі на південний схід і південь.

Для "вологої" Іспанії типовими є широколисті ліси з домішками вічнозелених порід у другому ярусі, соковиті, багаті луки і густі вересові. У лісах переважають дуб, бук, благородний каштан, ясень, клен, в'яз, тополя. До цих листопадних видів домішуються вічнозелені дерева -- кам'яний, товстолистий та інші види дуба, приморська сосна. Пївнічно-атлантичні схили Кантабрійських гір та Галісійський масив вкриті найбагатшою, густою і соковитою зеленню. Цей район називають "зеленою Іспанією". Типова рослинність Галісії -- гаї приморської сосни. Інколи тут зустрічається береза, релікт льодовикового періоду. Дуже характерні для всієї "вологої" Іспанії соковиті зелені луки, тому північ є найважливішим районом країни по розведенню великої рогатої худоби.

У Піренеях і Кантабрійських горах чітко виражена висотна поясність. Біля підніжжя Піренейських гір на півдні лежить сухий арагонський степ з вічнозеленими хащами тим'яну, розмарину, лаванди, шавлії та інших трав. На висоті понад 400 м переважає середземноморська древесна рослинність. Тут ростуть маслинові дерева, кам'яний і пробковий (корковий) дуб. Ще вище, до 1000 м, ростуть кам'яний дуб і корсиканська сосна; на висоті 1300 м, де більше вологи, поширені широколисті ліси з листопадними дубами. Верхній лісовий ярус (до 1800 м) складають букові, хвойні та піхтові ліси. На висоті до 2300 м розстилаються субальпійські луки, а вище починається царство альпійської рослинності.

Нижня частина північного схилу Кантабрійських гір вкрита широколистими лісами, де переважають дуб і каштан з домішками ясеня, клена і липи. Вище, до 2.000 м, переважає бук. Для субальпійського поясу характерні чагарники і луки. Найвища частина гір вкрита луками і дрібними чагарниками (чорниця), дроком і соковитими травами.

У "сухій" Іспанії лісів мало. Тут переважає рослинність середзем­номорського типу: вічнозелені чагарники маквісу, гариги, а також на­півчагарники -- томіллари. До складу маквісу входять високі чагарники і невисокі дерева: дика фісташка, мирт, суничне дерево, дика маслина, ялівець та інші. Дуже типовими для цих районів є ксерофільні злаки, а також іспанський дрік.

Ліси в "сухій" Іспанії зустрічаються на схилах гір і в долинах рі­чок. Найбільше лісів на Старокастильському плоскогір'ї, особливо на вологих західних схилах гір Сьерра-де-ла-Деманда, Сьєрра-де-Гредос, Сьєрра-де-Гвадаррама та інших. Тут переважає бук. Ліси в долинах рі­чок "світлі" з вербами, тополями, олеандрами. У північній частині Месети переважають сухі степи, трохи схожі на північноказахстанські.

Рослинність південної Месети різноманітніша й багатша. Ліси зустрічаються в Центральній Кордильєрі, на західних схилах Іберійських гір, а також у горах Толедо, Естремадури і Сьєрра-Морени. Решта тери­торії південної Месети -- це майже безлісна зона. Найбільші ліси на південному схилі Центральної Кордильєри, в яких переважає дуб, північна сосна, а вершини вкриті альпійськими луками. У південно-східному районі південної Месети, на знаменитому плато Ла-Манча, поширені напівпустелі і сухі степи з солончаками і бідною трав'янистою і напівчагарниковою рослинністю. Тут переважають численні галофіти (полин, тамариск та інші), а також гариги і томіллари. Така ж рослинність характерна для Естремадури та півдня Іспанії.

Для найсухішого, південно-східного району Іспанії типові чагарники гариги і трава альфа або "еспарто". Одним із різновидів гариги є карликова пальма.

Рослинність Балеарських островів майже ідентична рослинності східної Іспанії. Рослинний світ Канарських островів більш своєрідний. Ліси Вкривають приблизно 10% всієї території країни. Специфічний промисел -- заготівля корка з пробкового дуба.

Іспанія (крім островів) може бути поділена на п'ять фітогеографічних округів: північноатлантичний, піренейський, центральний, східний середземноморський і південний середземноатлантичний. Природа північного узбережжя країни дуже відрізняється від решти Іспанії своєю багатою, густою і соковитою зеленню. На пагорках і горах Астурії, Галісії та Біскайї переважають широколисті ліси. У нижньому ярусі їх головну роль відіграють літній дуб і каштан, з домішками зимового дуба, ясеня, клена липи та ільма (в'яза). У середній частині узбережжя росте переважно кам'яний дуб. На березі Галісії зустрічаються гаї і окремі дерева приморської сосни. У середньому ярусі лісів росте товстолистий дуб, дуже поширений по всій Іспанії. Верхню лісову смугу утворюють гарні букові ліси, характерні для Кантабрійських гір.

У Галісії зустрічаються березові гаї, які надають разом з торф'яним болотом північний відтінок краєвиду. У південній Галісії, у долині річки Миньйо, поширюючись всередину країни, ростуть вічнозелені дуби і маквіс.

Ліс закінчується на висоті нижче 2000 м, а верхів'я високих хребтів вкриті чагарниками та гірськими луками.

У піренейському окрузі рослинний світ дуже різноманітний. Біля підніжжя і на нижніх схилах Піренеїв ростуть ліси з вічнозеленого дуба пушистого, а також хащі з самшиту (буксусу) і колючого дроку. Вище Розташовані ділянки широколистого дуба і каштанові ліси. У середній смузі гірських схилів ростуть ліси з піренейської та північної сосни. У більш вологих районах ростуть букові ліси, які чергуються і частково змінюються на більшій висоті європейською ялицею, інколи зустрічаються ялинки. На висоті понад 1800 м до 2000 м знаходиться субальпійська зона з чагарниковою сосною, багатими луками і скелястою флорою.

У центральному окрузі можна виділити такі райони: південна і пів­нічна Месета, Центральні Кордильєри та Іберійські гори. Південна Месета лежить значно нижче над рівнем моря і має м'який клімат, тому рослинність тут має яскраво виражений середземноморський характер. Лісів тут мало. У них ростуть вічнозелені дуби з домішками приморської сосни і товстолистого дуба. У долинах річок ростуть ліси з тополі та верби. Найтиповішими для південної Месети є хащі тамілларів і чисту. На плато Ла-Манча -- напівпустельний краєвид із солончаками і напівчагарниками та галофітами.

У північній Месеті майже немає лісів (крім долин річок з вербами і тополями). Тут переважають лісові хащі з північної сосни, інколи зус­трічаються дубові гаї; місцями поширена лукова флора.

У Центральній Кордильєрі ростуть гарні і високі ліси північної сосни. У нижній смузі схилів поширені хащі товстолистого дуба, а на більш волоґих ділянках гірських схилів по долинах річок росте широко­листий ліс з буком, ясенем, липою, в'язом, інколи з домішками берези. На висоті 1300 м -- 1500 м зустрічаються хащі дроку, а також гірські луки.

Великі ліси збереглися в Іберійських горах, тут поширені дубові ліси з підлісками, де зустрічаються такі види рослин, як ліщина, верес, дрік, бруслина, а також дика вишня та яблуня. На висоті від 1000 м і до 1600-1700 м ростуть букові ліси з домішками ясеня, клена, падуба.

У лісах південного району Іберійських гір переважають сосни, особливо чорна, приморська і північна. Тут також зустрічаються хащі ялівцю.

Східний і південний фітогеографічні округи Іспанії відрізняються великою кількістю рослин, а також більш яскраво вираженим середземноморським характером рослинного покриву. Головну роль тут відіграють хащі великих вічнозелених чагарників маквісу, а також багато інших видів дрібних чагарників і трав, які їх супроводжують. Маквіс складається в основному з суничника, філіреї, деревовидних вересків, самшиту, миртів, ладанників, кермесового дубу, ялівця, колючого та іспанського дроку, зіноваті (ракитника) тощо. Типовою для обох округів є карликова пальма хамеропс з великим, як опахала, листям, притиснутим до землі. Росте дуже багато гариги як у прибережній зоні, так і в горах. Ліси займають лише невеличку площу.

У посушливих районах зустрічається трава еспарто, полин, солянки та інші галофіти.

На приморських пісках, в низинах біля гирла річок, озер ростуть чагарники високих очеретів (середземноморських видів) і гаї алеппської та приморської сосни і пінії.

На крайньому південному сході країни, у провінції Аліканте і в Мурсії клімат найпосушливіший в Іспанії, з безхмарним небом більшу частину року. Природний краєвид на узбережжі -- напівпустельного типу, з травою еспарто та іншими ксерофітними злаками, а також з галофітами. Ця флора змішана з елементами гариги і томіллари (чебреця і розмарину).

Велика низина басейну річки Ебро -- "арагонський степ" -- являє собою відкриту місцевість без лісів. Тут ростуть в основному полин, багато видів солянок і галофітів, чагарники тамарисків. Але переважають тут хащі томіллари з чебрецем, лавандою, розмарином, шавлією і напівчагарниковою ксерофітною флорою південного типу, з численними ендемічними видами.

Південний середземноатлантичний фітогеографічний округ має значно багатшу рослинність, ніж сухий південний схід і Арагонська низина. Це пояснюється близькістю океану. Відносна вологість тут вища, більша кількість опадів, але літо тут дуже жарке і сухе. Для Андалузької низини характерні хащі карликової пальми, гаї кам'яного дуба, пінії та дикої маслини. Низина дуже родюча і вкрита садами цитрусових та інших плодових дерев, виноградниками, лісами з маслин та городами.

Південний округ, маючи багато спільного із східним за характером флори, в той же час відрізняється великою кількістю видів рослин, які зустрічаються в Північній Африці. На південному узбережжі Іспанії зустрічаються не лише субтропічні, але і деякі тропічні рослини: цукрова тростина, кокосова пальма і банани (хоч плоди тут і не визрівають, але дерева добре ростуть під відкритим небом). Південно-східний район Іспанії з відомими гаями фінікових пальм на околицях міста Ельче -- єдина місцевість, де ця рослина дає плоди, що визрівають.

Рослинність Каталонії близька до Південної Франції і Північної Італії, а флора Валенсії має багато спільного з Південною Італією, Сардинією, Корсикою і Балеарами, відрізняючись лише своїми ендемічними видами.

       На Балеарських островах ростуть гаї Кам'яного дуба і алеппської сосни, хащі карликової пальми, маквісу і гариги. У той же час флора Балеар має багато спільних видів з островами Італії.

Канарські острови разом з іншими атлантичними островами (Мадейра, Азорські острови, острови Зеленого Мису) складають особливу фітогеографічну область Макаронезію, яка характеризується досить багатою реліктовою флорою, що збереглася з третинного періоду.